тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

16:57 pliker: ---ночной ...
14:59 ночной сыщик: ---pliker ...
14:25 pliker: ---ночной ...
14:15 ночной сыщик: здарова па...
12:06 pliker: ---Chinask...


В Камментах

19:11 Chinasky к ночной сыщик: minimal hell
07:30 Басаргин Сергей к Chinasky: Ноябрь
15:42 sandal к Chinasky: Ноябрь
22:38 Сплюшка к sandal: ломоносова 51
22:27 Сплюшка к Chinasky: Ноябрь


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2018-09-14 16:08
От посылательнахуй

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
16 сен 2003 Prince Romashek: а у нас осень... (4)    
15 сен 2003 Саня: С широко закрытыми глазами (2)    
15 сен 2003 Валерий Янов: Женские сны (1)    
-> 15 сен 2003 iGor: Руйнацiя особистостi пiд впливом темної ... (26)    
15 сен 2003 android: в поиске креатива. (6)    
14 сен 2003 Даниил: Опять про то-же (1)    
14 сен 2003 Даниил: Стих про виртуальный мир..... (5)    


КРЕО2003-09-15 : iGor : Руйнацiя особистостi пiд впливом темної сторони внутрiшнього свiтогляду, або коротенька сповiдь з довгою назвою. версия для печати печать с комментами

П'ята ранку. Я ненавиджу себе всiма фiбрами душi. Чому ж я такий спокiйний ? Невже звик ? Як можна до такого звикнути ? Можна. Так завжди. Завжди те саме. Такий собi маятник. Тiльки б не розхитати занадто сильно, а то можна не повернутись. Спочатку це забавляє. Вiдчуваєш навiть захоплення. Он як я можу. Але сигнал вже був. Вiдчуваєш повну вiдразу до свiту, цiлковиту нiкчемнiсть самого себе. Самотнiсть. Вона завжди зi мною. Люди. Вони є. Кругом. Без мене. Вони окремо, я окремо. Так i живемо. Iснуємо. Весело. Дуже весело. Але тодi було не до смiху. Завжди є вiдчуття контролю – я десь там внизу, за крок до. Але я тут, спостерiгаю за всiм цим з iронiєю, i думаю – ну, ще трохи побавимось, i назад. А тут – все. Я розумiю, що не можу вийти. Назад шляху немає. I чим далi, тим гiрше. Вiдчув що це може бути фiнал. Але менi було байдужо, майже байдуже. Хоча надiя справдi помирає останньою. Але навiть вона була якоюсь млявою. Десь там, на днi, ледь ворушилась думка – може все таки попустить ? I нiкому нiякого дiла. Та i яке може бути комусь дiло ? Про мене згадують лише тодi, коли щось потрiбно. Весь iнший час я просто незрозумiла iстота, що є невiдомо для чого. I якби вона зникла, то дихати стало б трохи легше. Думаєте параноя ? Нi. Скорiше манiя величi. Iнодi я й сам думаю – для чого все це ? Iнодi, я занадто багато думаю.
Менi потрiбно так багато, що нiщо менше мене не влаштовує. Ось так i живу без нiчого. Дивнi люди. Носяться iз цим свiтом, як дурень з торбою. Бояться. Чого питається ? Втратити. Менi нiчого втрачати. У мене є тiльки я. Я занадто довго так жив. Колись думав – ось ще трохи, i все змiниться. Час йшов, все залишалось на мiсцi. Правильно. Пiд лежачий камiнь вода не тече. Я став спостерiгачем. Я дивлюсь на все зi сторони. Я розумiю, що люди – слабкi iстоти, i я не злюся, коли мене зраджують. Я розумiю, що все це нiчого не значить. Iнодi я занадто багато розумiю. Я сподiваюсь, що колись вони зрозумiють свою неправоту. I якщо їм стане хоч трохи нiяково – я буду радий за них. За те, що вони змогли пiднятись вище. А якщо нi, то й нi. Все минає, i яке це має значення перед обличчям вiчностi ?
Я розвиваюсь всередину, мене не цiкавить зовнiшнiй свiт. Там всi думки тiльки про матерiю. Нi, я теж люблю, коли менi зручно, але чи здатен я пiти на все заради цього ? Не знаю. Поки що життя не ставило мене перед фактом – або, або. А при такому настрої може нiколи i не поставить. Не встигне :). Я не говорив ? Я ж терези, а вони постiйно розхитуються. Вгору, вниз, вгору, вниз, вгору. Вниз. Але коли одна половинка йде вниз, друга обов'язково пiднiмається вгору. I навпаки. Така собi взаємодопомога. У мене немає цiєї половинки, я розгойдуюсь сам. Буває, зустрiнеш людину, здається – так, це вона. Але проходить трохи часу, i виникає порожнеча. А може не виникає ? Може все так i є ? Може все так i має бути ? А я, не розумiючи цього, мучу не тiльки себе, а й iнших. Якщо так – пробачте, я не хотiв цього.
Я втомився розчаровуватись. Я вже нiчого не чекаю. Та нi. Неправда. Ще й як чекаю. Я розучився iти на контакт. Та й не вмiв нiколи. Для мене це якось... Неправильно. Я не люблю нав'язуватись. Але завжди чекаю, що iншi зроблять перший крок. А чому вони мають це робити ? Я почуваюсь зануреним у гру, правил якої не знаю. I не знаю, чи хочу знати. Але, можливо, їх нiхто не знає ? Може, кожен встановлює цi правила сам ? Або ж взагалi немає нiяких правил, i всi люди такi ж беззахиснi як я ?
Це досить цiкаво – розумiти. Iнодi менi здається, що я розумiю все. I це моє прокляття. Адже якось дивно говорити про те, що i так зрозумiло. Всi слова вже давно сказанi, i повторювати їх – марна трата часу. Iнодi я вгадую, що хоче сказати людина. Тодi я вiдчуваю пiднесення. Ми думаємо на однiй хвилi. Я читаю їх думки, я бачу їх внутрiшнiй свiт. Я бачу їх такими, якi вони є насправдi. Добрими. Свiтлими. Розумними. Такими, що прагнуть тепла. Але потiм наступає дисконект, холод i спустошенiсть.
Маячня якась. Скоро вставати. Потiм цiлий день хотiтиму спати. Та кому зараз легко ? Правильно – мертвим. Хоча їм не легко, їм байдуже. „Уснуть и видеть сны”. Було б непогано ще трохи поспати. Можна i без снiв. Хоча з ними цiкавiше. Хоч якась розвага.
Нудно. Я знаю що ви скажете – кожен живе так, як вiн того хоче. Але якщо я не можу вибратись iз цього сам ? Якщо менi потрiбна допомога ? Нi-нi, не потрiбно саркастичних посмiшок. Менi потрiбно... Ви знаєте, що таке чверть столiття на самотi ? Коли єдиний спiврозмовник – ти сам ? Коли поруч жодної живої душi, з якою хотiлося б спiлкуватись ? Так божеволiють. Може i я вже того ? З'їхав ? Може. Але тодi чому я все так гостро вiдчуваю ? Хоча, вже не гостро. Iгри розуму. Ви бачили цей фiльм ? Забавний. Правда, до такого менi ще далеко. Принаймi я не бачу навколо себе друзiв :). Хоча це слабенька втiха. Вiн хоча б був не сам. То що ? Божевiлля – як шлях до наповнення життя смислом ?
Я боюся прив'язуватись до людей. Я погано переношу бiль. Я не люблю, коли менi роблять боляче. Тому я поступово стаю цинiком. Але я смiюся не над ними, я смiюся над собою. Смiюся, щоб не заплакати. Я завжди однаковий, але iнодi люди звикають бачити мене в якiйсь однiй площинi, i коли проривається об'єм... Вони просто не знають як себе поводити далi. i вiдходять вбiк. Я їх розумiю. Я сам не дуже люблю сюрпризи. Але вони не розумiють, що за все потрiбно платити. i я плачу. Плачу таку цiну, на яку б вони навряд чи погодились. Але я їм про це не говорю. Точнiше не говорив. А зовнi все нормально. Вони ж не знають, що вiдбувається всерединi. Та й кому потрiбнi чужi проблеми ? У кожного є свої. А я й так останнiм часом занадто багато говорю. Краще б мовчав. Але вже не можу зупинитись. Цiкаво, що буде, коли я виговорюсь повнiстю ? Боюсь, що залишиться велетенська пустота. I вона може поглинути мене зовсiм. Це буде цiкавий експеримент. Я iнодi люблю проводити такi експерименти. Звiсно, це неправильно, але ж маю я якось розважитись. А якщо навiть i не повернуся, кому що до того ?
Навiщо я це роблю ? Жив би собi як всi живуть. Ви це хотiли спитати ? Проблема в тому, що я не вмiю жити по iншому. I, мабуть, не хочу. Пiдсвiдомо. Приємно, знаєте, почуватись таким собi мучеником. Мазохiзм ? Та нi, я не люблю болю. Щось став повторюватись. А. Скоро вставати. От сон i пiдступає. А там знову буду грати свою роль. Я цю роль сам видумав. Але iнодi все настiльки дiстає, що вони навiть ображаються. Нiби я щось комусь винен. Але ж люди так звикають до масок. I коли бачать, що щось розходиться з їх уявленнями, то боже ж мiй. Буває так забавно спостерiгати за їх розгубленим виглядом. Але iнодi вони намагаються повернути тебе до шаблону. Це дратує.
Боже, то засну я сьогоднi чи нi ? До речi, ви вiрите в бога ? Я не знаю. Колись читав одну книжечку (пана Арсака, здається), там досить цiкаво описана ця проблемка. Уявiть, що вiра – це гра. Iснує два типи гри. За одним – бог є, за другим, вiдповiдно, – немає (зрозумiло, що за умовою ми не знаємо, який тип гри iде зараз). I є два види поведiнки у грi : я вiрю, i я не вiрю. А зараз зварганимо табличку з результатами розiграшу :

__________Бог є Бога немає
Я вiрю :-) :-(
Я не вiрю :-| :-|

Тепер подивiться що виходить. Якщо я вiрю – я не можу програти, а якщо не вiрю – не можу виграти. Правда, цiкавий пiдхiд ? Хочете спитати, що це за книжечка ? „Программирование игр и головоломок”. Чи не правда, програмiсти – дотепнi люди ?
Колись менi подобалось писати програми. Нi-нi, нiчого серйозного, я не програмiст. Хоча щось вiд цього є. Ви читали „Записки невесты программиста” ? Спочатку було дуже смiшно. Але потiм стало досить сумно. Знаєте, коли програма починає робити саме те, що ти вiд неї хотiв – це таке вiдчуття... Просто не можна пояснити словами. Ти почуваєш себе богом. Ти створив розум. Ти вiдносишся до програми як до живого створiння. Ось вона ще нерозумна, потребує постiйного контролю та нагляду. А ось вже потроху починає рости i вдосконалюватись. i ось, нарештi... Хоча, насправдi, нiякого нарештi не буває :). Можна перестати писати програму, але її не можна закiнчити. Вдосконалення не знає меж. Головне – вчасно зупинитись. Щоб потiм не пожалiти.
Я вже не можу зупинитись. Що залишається вiд мрiї, пiсля того, як вона здiйснилася ? Пустота.
Все так цiкаво. Коли я сам – менi не вистачає спiлкування. Але коли навколо люди – я не знаю про що з ними говорити. Iнодi менi здається, що моя присутнiсть зковує людей. Я слухаю їх, а вони нiяковiють. А я просто фiзично не можу говорити, коли менi нiчого сказати. Вони ж не знають, наскiльки для мене важливо бути поруч. Це їх лякає. Вони звикли скорiше уникати нiж шукати...
...все, час вставати. Нiмб на мiсце, емоцiї на дно. Де б його взяти сил на ще один день ?


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!


! Голосование доступно только авторизованным пользователям






КОММЕНТАРИИ


 i\Gor  1   (9208)     2003-09-15 11:52
:-/ таблица таки поплыла :

________ Бог є __ Бога немає
Я вiрю ___ :-) ______ :-(
Я не вiрю _ :-| ______ :-|

 Bru  2   (9256)     2003-09-17 09:21
)))

 Bru  3   (9257)     2003-09-17 09:21
wdr - есть Бог

 i\Gor  4   (9271)     2003-09-17 11:38
млин, щось мене глючить :(
от тепер все правильно :)

________ Бог є __ Бога немає
Я вiрю ___ :-) ______ :-|
Я не вiрю _ :-( ______ :-|

 iGor  5   (9272)     2003-09-17 11:39
а можна эти рожицы прям в тексте исправить ? а то как-то не того....

 wdr  6   (9275)     2003-09-17 12:28
iGor!
"Якщо я вiрю – я не можу програти, а якщо не вiрю – не можу виграти."

Ну, давай поковыряемся.
Кто такой Я?
Что значит вірю?
Что значит програти-виграти?
Я - видать нечто отдельное от всего остального. По-моему - ерунда. Значит Я - выдумки.
Вірю - действие, присущее этому самому несуществующему Я.
Програти-виграти - любимая игрушка несуществующих Я в разделение неделимого пополам.
Так и говори. Мое Я выдумало игру в верю-неверю, в результате которой оно будет думать, что выиграло-проиграло и подкреплять подобными выводами как свои, так и чужие заблуждения.

А как тебе такое?:
Бог есть и Бога нет одновременно?
И пусть у твоего Я едет крыша. Это полезно, потому, что оно должно знать свое место.

Бру
Согласен и несогласен одновременно.:-)))

 Stels  7   (9277)     2003-09-17 14:03
"Мира не существует, но каждую секунду он сотворяется" Станислав іжи Лец

 iGor  8   (9280)     2003-09-17 14:37
2 wdr
млин. только что выполз из обсуждения сектантов, и снова попал :(.
"Я - видать нечто отдельное от всего остального" - от чего остального ? Я - это я, и даже если я есть часть чего-то, то все таки я - отдельная часть этого всего остального (во закрутил....). Мне не нравится идея быть просто безликой массой. А насчет : Я - выдумки, кто кому снится ? ;)
"Програти-виграти - любимая игрушка есуществующих Я" - вся наша жизнь - игра. Реальность требует ухода, и у каждого свой путь в ад.
"Мое Я выдумало игру" - гхм. Дядя, вы прочитали только коменты ?
"И пусть у твоего Я едет крыша" - данный коментарий считать запоздавшим :)
"Бог есть и Бога нет одновременно?" - "Согласен и несогласен одновременно.:-)))"

 wdr  9   (9289)     2003-09-17 15:21
Stels
Маладец!

iGor
Кто и откуда вылез???

Ты, родной, видать не понял ничего, раз адом грозишси. Нету его, твоего ада и в помине, как и оправдания твоего Я типа "безликая-не безликая масса".
Вся твоя жизнь - игра? Ну и фиг с ней.
Играй, только правил нету, поэтому это название к жизни не подходит. Ну а у твоей жизни - твои выдуманые правила.
Ку.

 iGor  10   (9295)     2003-09-17 15:32
2 wdr
"Кто и откуда вылез???" я. из лесу.
"не понял ничего" - хорошо тем кто все понимает.
"адом грозишси" - грожусь ?! я превратно понят :(. я говорю только о себе.
"Нету его, твоего ада" - есть.....
"как и оправдания твоего" - какое на фиг оправдание ? мне еще только оправдываться не хватало.
"Играй, только правил нету" - а я о чем ?
"Ну а у твоей жизни - твои выдуманые правила" - так ведь и жизни то тоже нету - не так ли ?

 iGor  11   (9296)     2003-09-17 15:33
сорри. я вылез из "Сектанты, называющие себя христианами"

 wdr  12   (9298)     2003-09-17 15:41
iGor
Не. Вот жизнь как раз - есть. И есть масса примеров, где жизнь обходится без Я и выдумок адораевых.
Бог есть, потому, что он есть без мнения наших глупеньких Я, и нет его, потому, что наши Я его выдумывают по своим дурацким правилам. С адом, раем, архангелами и дьяволом впридачу.
И пишут тексты, называя их святыми, и учат наизусть, и всех других склоняют учить, и цитатами кидаются налево и направо, для того лишь, чтобы оправдать свою выдуманную правоту и существование своих Я, как носителей жизни.
Ежели ты не из таких, то звыняй.

 iGor  13   (9299)     2003-09-17 15:46
2 wdr
Мля !!!! Да шоб я...
Гхм. Вот уж никогда не думал, что меня могут принять за сектиста :)))
Я к религии отношусь спокойно, и уж точно никого и никогда не стану никуда склонять :) (да и никак тоже, в принципе)
Да и ваще ЭТО не про ЭТО. Здесь отрывочек про бога вклинился по ходу дела, как забавный взгляд на жизнь. Но вы видно зацепились за комент Брю и не прочли все остальное

 wdr  14   (9300)     2003-09-17 16:00
iGor
Ну і порозумілися :-)))

 iGor  15   (9301)     2003-09-17 16:03
2 wdr
ага :)
но меня от возмущения до сих пор колотит :)))

 Stels  16   (9302)     2003-09-17 16:03
"Люди придумали бога по своему образу и подобию, и он ответил взаимностью - забыл про них"
"Если душа не хочет ехать на работу, кто я такой, чтобы заставлять её?!" :-)))
(с) Stels

 wdr  17   (9303)     2003-09-17 16:06
iGor
Кто ж тебя колотит? ;-)))

 iGor  18   (9304)     2003-09-17 16:08
2 wdr
когда тебя принимают за того, от кого тебя нудить (укр.), это всегда вызывает неоднозначную реакцию организма ;))

 wdr  19   (9305)     2003-09-17 16:12
iGor
Ладно, давай заканчивать алитературные разговоры. Звыняй якшо шо не так.

 iGor  20   (9306)     2003-09-17 16:15
и то. устроили здесь чат :)

 Bru  21   (9326)     2003-09-18 17:43
АААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
iGor - я не верю шо ты сектант!
НЕ ГОНИ НА СЕБЯ!!!!!!!!!!
АААА:(((((((((((((((!!!!!!!!!!!!!

 iGor  22   (9361)     2003-09-23 11:23
Милая Брю, не надо так нервничать :). Я НЕ сектант, никогда им не был, и вряд ли когда нибудь стану - у меня стойкий иммунитет на подобного рода организации (я для этого слишком эгоист :)

 DNK  23   (11788)     2003-11-15 17:42
крыша у тебя едит это точно, но по моему не сильно а вполне номально, это наверное и хотель сказать вдр. Собственно ты высекаешь свое я, а это никогда небыло легко. Многое из того что ты написал мне знакомо, только вокруг меня всегда кто то есть, и я никогда не боялся одиночества, возможно потому что вокруг меня всегда кто то есть.
Написано неплохо. Еще интереснее было бы прочитать про эксперименты.

 Лютеция  24   (18408)     2004-03-25 16:43
Мне очень дивно, что на свете есть хотя бы один человек. у корого в душе и в голове творится то же, что и у меня. Я никогда и ни с кем не говорила о подобном, я знала что не поймут....
И не потому что не хотят, просто им это чуждо...
Порой, у меня все разрывается внутри от боли. от непонимания: почему я не могу жить так, как все?

 jejja  25   (23968)     2004-09-28 17:37
очень страшно и неминуемо горько жить в мире сплошных Я!! Но ещё горше и страшнее прожить жизнь с дураками!!! По их дурацким законам! Не знающим пощады ....к своим же Я.

 Наречена Джима  26   (74660)     2006-03-17 21:33
круто! перші ознаки справжнього депу!



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM