о, ця дивна фрагментованість буття, де між окремими секундами спливає вічність. де кожна мить триває все життя, яке збігається у кожній окремій миттєвості, та непомітно поринає у глибоке небуття одразу ж по своєму завершенню. де калейдоскоп подій кружляє у ледь розплющених очах, де є лише зараз між ударами серця. де безупинний вир подій не має ні початку, ні кінця, і кожна іскриться зіркою у своїй довершеності
ти споглядаєш світ відсторонено й здалеку, плавно линучи в часі дрібними хвилями простору. ти ще не там, та вже не тут, подекуди занурюючись у забуття, коли притомність шугає між світами тонкою стрічкою космосу. коли все розтягнуто, яскраво і гучно, коли краса всього світу сходиться в одну точку. коли ява сплітається з навою в єдину неподільну сутність, а свідомість виходить сам на сам із несвідомістю
не лякайся себе і відпусти — все минеться, повернеться й зміниться. але покинь тягар безглуздих вигаданих причин, він зламає крила і змусить тебе розбитися. це всього лише змінений погляд на світ, одна з незліченних ітерацій до безмежности. це лише скалки, що бігають по воді, доки ти тихо сидиш на березі бурхливої нескінченности |