підносячи лезо до очей,
вирізаючи, що не дає спокою,
дивишся ліворуч - згадуючи,
дивишся праворуч - мріючи.
заїдаїшся в нутро непоспіхом,
виплекаючи страх з неспокоєм,
яви залишки відпускаючи,
вибухаєш, нарешті, сполохом.
як роз’ятрений сліпець ножем колючи,
підбадьорюєш себе болі запахом.
розкромсавши все до глибин душі,
прямо глянути не наважившись.
і, знесилений, впав навколішки.
і, утомлений, наче звір ревів.
не знайшов в собі того зародку.
не побачив суті. все викосив.
хоча..
може, завести бджіл ? |