М'яка, мов дотик кицьки, гра.
Цей тихий танок двох
Серед облич байдужих.
Побіжний погляд крадькома.
Слова, що важать більше звуків,
Сплітаються у павутиння візерунків,
Бринять і тануть.
Ніжний доторк рук.
Повітря, мов єлей, стає густе і душне.
Миттьова метушня,
І ледь помітний усміх.
Три — два.
Шал хвилями наповнює буття.
Не вартує уваги
Життя без шалу —
Журне болото забуття.
Бувай.
До завтра.
Доки не догрались.
Лиш серце щемить.
Йому не до пуття
Розумні пристрасті.
Та в серця не питають.
– Бувай.
– До завтра.
Жарко дні згоряють.
То тільки гра.
То всього лише гра. |