Знайти в собі сили не дряпати нігтями горло.
Знайти в собі сили не бути найкращим прикладом.
Знайти в собі сили незграбно, нікчемно, та гордо
ще раз скористатися цим неповторним приводом –
пожити на синій планеті в дуальному стані.
Знайти в собі сили прокинутись вранці у тілі,
такому насправді поламаному і хворому.
Знайти в собі сили наповнити змістом діло.
Якщо ж і не змістом, то, може, бодай формою.
Бо форма – це те, що на синій планеті в пошані.
Знайти в собі сили позбавити інших від тяжкості.
Знайти в собі сили порізати вздовж, а не в поперек.
Знайти в собі сили з іконою або з пляшкою,
на дно чи у вись, але все ж не сидіти у стопорі
і битись об стіни, і сенс закликати тамтамами.
Знайти таки правду не в їхніх барвистих брошурах –
в собі, у потворному, зламаному і хворому.
Ходити по склу і нести на руках крізь мури
тебе, моя пташко. Чи в капцях брудних коридорами
хрущовок. Любити... Любити й не важити радість грамами. |
