Між нами скло.
Ми бачимо лиш тінь,
Кривий відбиток
На тьмяному шарі срібла.
Палкі слова
Скидаються на кпин,
Їм не розм'якшити
Заваду зимну.
Розмова віч-на-віч —
Промова сам-на-сам.
Жаркі зізнання
Губляться безслідно.
Із того боку
Видиться обман,
Образлива беззвучність
Пантоміми.
Розбити лід не здійметься рука.
Куди простіше відвернутись гордо,
Піти, не озираючись назад…
І повертатись знов і знов, незгодно,
Метеликом в вогонь холодний,
Що не дає ні смерти, ні життя. |
