її вузлуваті руки дивляться крізь асфальт
її занедбані ноги
дихають крізь повітря
в її строкатих очах останні п’ятнадцять ват
в її старечих щоках вогке проростає віття
вона дрімотний кістяк відсмоктаний з надр землі
вона запеклась як кров від пізнього пкаяння
вона засинає вдень на привокзальному тлі
вона відчуває біль бо знов пірнає в мовчання
а я згадаю тебе імлисте твоє тепло
і передостанні сни і руки твої і рухи
знаєш від сліз моїх у неї губи звело
згадались свої корінці їх схлипи болісні звуки
і стало трохи шкода що ми не її онуки
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
