2005-07-22 : Намнаплеватьштейн : старенька

її вузлуваті руки дивляться крізь асфальт її занедбані ноги дихають крізь повітря в її строкатих очах останні п’ятнадцять ват в її старечих щоках вогке проростає віття вона дрімотний кістяк відсмоктаний з надр землі вона запеклась як кров від пізнього пкаяння вона засинає вдень на привокзальному тлі вона відчуває біль бо знов пірнає в мовчання а я згадаю тебе імлисте твоє тепло і передостанні сни і руки твої і рухи знаєш від сліз моїх у неї губи звело згадались свої корінці їх схлипи болісні звуки і стало трохи шкода що ми не її онуки

КОММЕНТАРИИ Басаргин Сергей 45546   2005-07-22 23:00 ничего плохого сказать не могу про этот стих. намнаплеватьштейн - она 45567   2005-07-23 01:33 это из жизни. Бездомная старушка в десятом часу вечера на каком-то полустанке Коростеньского направления. два лета назад. Маляруша 45751   2005-07-25 12:43 Ясно... Пкання- покаяння, я так понимаю? Евгений Столитенко 54729   2005-09-26 17:16 Пробрало. Хотел придраться к рифмам, но не получилось Ivan Kulinski 128318   2008-05-21 07:53 Дуже! На плюси тикати не буду, але +1,9 точно.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5536.html