Не сірий, а срібний день.
Лежить наш блакитний кіт
Великий, як синій кит.
Лінивий, як древній дід.
Не відьма, дюймовочка,
Я сплю на твоїй щоці.
Пливу у твоїй ріці.
Живу у твоїй руці.
А вчора до нас прийшов
Не дідько, а біс дрібний.
Хоч прикрий, але німий.
Хоч злісний, але не мій.
Не нині, так завтра ми
Ці двері закриємо.
А поки під віями,
Мов колії, тіні дві.
Вночі знову впав на нас
Зими побілілий стяг.
І схрещених пальців птах
Піднявся на милицях. |
