Сині метелики снів твоїх зранку
стегна мої обліпили й долоні.
Падають, падають, падають
коні
в стайнях спогадів, повних уламків.
Тиша. Тануть тіні на темному тлі.
Швидше – пророкують загибель Землі.
Залишайся на вічність у камерах мого замку.
Срібні перстеники, мідні монети
котяться градом під ліжко зім’яте.
Пахне у чашці заварена
м’ята
наших подихів, повних секретів.
Тиша. Тануть тіні на темному тлі.
Швидше – пророкують загибель Землі.
Ми ще встигнемо, може, зачати нову планету.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +1.17 Проголосовавших: 15
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
творчество автора, тут соглашусь с олейной, несмотря на выпуклость образов и непритянутость рифм, и, казалось бы, тонкость чувств все равно ощущается мной как слишком рациональное
без оценки
---олейна 3
я каждый раз жду от себя, что "ну вот сейчас, да, сейчас мне понравится", а оно все проходит мимо.
может, мне нужно увидеть автора вживую, чтобы понять его и перескочить через эти трудности понимания, не знаю
пока мной это все видится как хорошо налаженный, но автоматизированный процесс подачи стихов
прошу прощения у автора, если все не так на самом деле, но пока я не вижу другого
---ullitka 5
Оце подумала... Так, є щось у ваших словах. Поет, він, зараза, має бути неврівноваженим і нещасним. Щоб постійно на грані. Мої вірші, написані у стражданнях і тотальній нелюбові до себе, вони таки справді кращі... Знаю це. Але я вже майже перестала різати вени... І ті короткі миті болю - такі короткі, що нічого не встигаю написати. Але пишу. Рівно, вправно, як Ви помітили, але без надриву... Тому, може, й не зачіпає. А, може, ще й тому, що немає резонансу між нами (скажімо, ви підсвідомо упереджені чи просто вібруєте на інших частотах).
Коли досягну рівня "емоційного балансу" (перебування у постійній радості), то на мені, як на поетові, можна буде ставити хрест. Я буду лаконічна, як гуру, і спілкуватимусь лише двослівними словосполученнями)) Тоді я викладатиму курси "Починаємо мироточити за 10 днів" чи піду працювати в зоопарк... Ви читаєте мої останні твори. Далі, якщо я писатиму, то лише смс-ки.
(Екслюзивне інтерв'ю Тали Пруткової для Тепловоза. При розміщенні на інших сайтах, прохання посилатися на першоджерело).
---Літ. редактор 7
вибачте, що заважаю, але
я б хотіла зауважити - поет має "бухать" щоб писати гарні вірші :D
ну або постійно бути на грані нервового зриву :D
***
"Ви читаєте мої останні твори" - бррр)
Пишить довгі красиві смс-ки...
От я намагаюся бути травою, а нічьо не виходить.
Піду перечитаю.
---олейна 6
Щодо ритміки, так це справді не ямб, не хорей, а чергування різних метрів. Проте кількість складів і наголосів усюди відповідна. Мені цікаво створювати нові ритмічні малюнки. Знаю, що читається складніше.
Прошу вибачення за таку велику кількість слів у коментах. Мені просто можна на роботу трохи пізніше. От я і тішу власне его довгими виправдовувальними поясненнями.
Сприйняття - річ глибоко індивідуальна. Воно - предмет не однієї наукової роботи. Думаю, варто написати працю на тему "Вплив температури води та хімічного складу напоїв на сприйняття поетичного твору реципієнтом" (може, вже хтось кандитата отримав за щось подібне).
---Літ. редактор 10
не-не, наш филфак всем факам фак,я знаю про невпорядковані ритми без лікбезів :)
просто твій ритм я так і не зловила за хвіст
а вірш сподобався
я думаю, поет повинен бути переповнений почуттями, аби писати вірші- не обов'язково різати вени.. Мона бути ДУЖЕ щасливим, або закоханим, або п'яним від життя, вина, горілки і т.п.
От про що хтіла поговорити, аби було з ким, а тут мова про поезію на нашому містечковому рівні:)
Дивися:
талант щоразу вмирає й на межі, коли творить шедеври, а професіонал робить якісні вірші з холодною головою й несхибними руками
Чи це твердження може бути визнане правильним, ась?
---олейна 12
Лікбезів сама не люблю. Впевена, що знаєш. Якщо не вловила, то це ж не страшно)
Згідна з твердженням про "переповненість почуттями". Насправді дещо утрирувала про "емоційний баланс". Почуття, звісно, є. Просто, можливо, все тому, що я не п'ю, тому й не буваю п'яною))
Щиро кажучи, не люблю розмовляти про літературу. Але щодо останнього... Часто буває, перші збірки (альбоми) у поетів-музикантів більше подобаються аудиторії, ніж ті, які були створені з досвідом, з умінням. Самі ж музиканти-поети кажуть "Нє, то була лажа, а ось тепер - якісна штука". Але людям потрібна не "якісна штука", їм потрібна душа... Процес механізації творчості - природний. Основне, щоб ти не став бездушним конвеєром з виготовлення якісного продукту.
Все, тепер іду. Усім усього най...!
---Літ. редактор 7
со мной произошло что-то похожее )))
только у меня период счастья случился, наверное, чуть раньше, чем я стала хорошо писать поэзию (с прозой, как мне кажется, дела обстоят чуток лучше мггг)...
зато когда мне было хреново (а это почти вся юность) оно писалось и писалось... вот и лежат дома исписанные тетрадки стопками, а толку то ))
зато сейчас я могу рисовать. я рисую и фотографирую только когда мне хорошо и уютно )
ЗЫ: за стих твердые 0,5, в голосовалку ничо не ставлю.
