Я закручу тебе як вихор,
я заберу тебе у вирій,
у чорну воду, в нурту щастя
примари хиткої. А ти…
А ти, пручайся – не пручайся –
пройдеш крізь полум'я. І в танок
п'янкий уступиш наостанок,
Ти – й усі твої світи.
У чорнім небі – біла хмара.
Розтане чарівна примара.
І буде ніч. І буде сум.
Не простягну самотні руки
в годину мороку й розпуки –
свій камінь в гору понесу. |
