тремке полохливе світло
всередині кожної з наших кісток
в гудзиках наших джинсівок
шал зіпера
коли відкриваєш наплічник
у грізній юрбі
під грізними
світлодіодними лампами
поший гаманець із моєї мертвої шкіри
з рештками теплих ще
безнадій
дивись у вікно на проспект де лютують трамваї
де безробітні
ловлять останній помірний вітер сезону
я відчиняю двері своїм ключем
легким мов цвіркун
певний себе
простягаю тобі
дещо
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
