Він був звичайним довбойобом:
Товстий, зі свинячими оченятами,
І широкими, рідкими брівми.
Пам’ятаю,
Він носив мудакувату зеленушку куртку
(дідько, я навіть не здогадуюсь, де такі продають)…
Здається, його не пиздили виключно з огиди..
В той час особливо їбануті задроти
Заводили зошити з написом «чорновик»
Для ріжного непотрібного в житті лайна
На кшталт неправильних рішень елементарних рівнянь,
Недолугих творів про батьківщину,
тощо..
Зошиток мого довбойоба
Мав невеличкий,
Зроблений кульковою ручкою,
Кучерявий напис
«Чарівник».
Щось таке робиться зі світом –
Чого я геть не розумію..
Щось, повністю позбавлене трагізму,
Чи й сенсу взагалі…
Дрібні чорні літери
Розчиняються в молоці електронного аркуша,
Мій довбойоб
Дивиться на мене
Нерозчинними чорними зіницями,
Наче вимерлий іхтіозавр,
Що вирічає страшнючі пусті очиці
На безголосих дослідників природи,
Чудово розуміючи,
Неможливість життя
Поза його скам’янілим черепом. |
