хочеш, щоб час застиг.
замаскувався, заліг.
на полицях більшає книг,
і серед них – твоїх.
рятують латки мереживо
із бажань, учинків та слів.
у записнику меншає
невикреслених номерів.
і не поведе мати
викочувати переляк
коли навесні раптом
страшно дивитися, як
крізь біле б’ється зелене.
і важче стає розрізнити
закінчене й нездійсненне.
хрестини і панахиди.
твій час і твоя історія
стікають тоненькою цівкою.
здіймаючи очі горі,
мов піп у старій церківці,
неквапом справляючи треби,
крізь каламуття шиб
нестямно дивишся в небо,
тобто – углиб. |
