ляскають в вимірах сонця похибки.
лескою скований подих рибини.
лускають думки горіхи поглядом
лесним, бояться спокути провини.
попереїхані, попереходжені
всі перехожі у сіреньких шаликах.
згублені фото лісів трохи схожими
будуть на дотики диких і зраджених,
тих, що тремтіли ночами і скиглили,
тихо мовчали в кутах гіперпростору.
риби і сонця лишились застиглими,
через провини завмерли дорослими. |
