| 2008-01-16 : Лянця :
Настрій одного дня. |  |
Над містом повісилось небо - ніхто не помітив конвульсій,
і осінню небо померло... Смерділо застиглим дощем.
Вона не хотіла до неба. Вперто ковтала емульсії.
Кожного дня мінялася гра, мінявся їх склад. І хотілося ще.
Приїхали дві похоронки. Привезли наряди для неба.
Торішні листки (постелити), павутиння з дерев.
Вона задихалась повітрям. Нічого не було вже треба.
Бо небо по трохи здіймали. А біль, говорили, пройде.
...Вона розповіла всю правду. В той вечір із ним попрощалась.
(Він був як заміна для неба й для неї останній причал)
Та він відвернувся і раптом став сутенером правди,
Слова загубили свій сенс, який він у ніч прокричав...
І що у неї лишилось? Лиш страх і ненависть любові.
Ще б трішки справжнього неба, бо стеля здавила мізки...
Й думки ще можуть вернутись. І сни будуть кольорові.
І правда вернеться з панелі, куди ти її відпустив... |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
