я хочу твої уста зім'яти папером в долонях.
рахуючи кров'ю до ста, лежу у твоєму полоні.
пелюстка тюльпану ти, легка, бо летиш по вітру.
волають від травня коти, а я все сприймаю на віру.
сховайся у стежки гірські, не стимаюсь, щоб не пробігти.
благаю, щоб щезли свічки з вогнями із запахом піхти.
стривожено в небо дивлюсь, пісок протираю руками,
бо вії твоїх ночей тим піхтам стали голками... |
