| я хочу твої уста зім'яти папером в долонях.
рахуючи кров'ю до ста, лежу у твоєму полоні. пелюстка тюльпану ти, легка, бо летиш по вітру. волають від травня коти, а я все сприймаю на віру. сховайся у стежки гірські, не стимаюсь, щоб не пробігти. благаю, щоб щезли свічки з вогнями із запахом піхти. стривожено в небо дивлюсь, пісок протираю руками, бо вії твоїх ночей тим піхтам стали голками... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12016.html |