---Басаргин Сергей 10 надобраніч
ВСЕ КОММЕНТАРИИ
покеда
---Chinasky 6 ніхто не казав що буде легко
а не охуел ли ты часом?
Все пребыдущие камменты (в особенности Юты и Гриола) удалить кхуям как спам небасаргина.
+2
---Yuta 4
+1
перше - в топку
друге - добре
все-таки +0,5
+1
перше - в топку
друге - добре
все-таки +0,5
тепло
-2
не согласен с большинством. это поэзия. абсолютно несовершенная, если так бывает. это, к сожалению, музыка. безвкусие звучащее.
я в ужасе. без оценки.
я в ужасе. без оценки.
---stenis13 17
а на пропойцу-художника он не резко переключается? :)
а на пропойцу-художника он не резко переключается? :)
---qwerty 7
іноді, коли числа стають числівниками
і мертвотне світло монітора аж надто звужує
простір кабінету,
я вимикаюсь, в сенсі комп і мобільний,
виходжу в обійми дерев,
перезираюсь із вікнами,
знімаю в банкоматі готівку
і подаюсь
на вокзал. там
життя відбувається
якось ритмічніше,
можливо, в такт прибуттю і відправленню потягів,
залізниця взагалі для мене подібна
до кохання,
але мова не про це.
вчора, проводжаючи поглядом
через заліплене
рекламками голімого брендового пива
скло привокзальної пивнички
фірмовий московський
я зауважив двох персонажів за сусіднім столиком.
він
однією рукою тримаючи за руку
її,
другою повільно виціджував у себе
горілку із пластикового стаканчика,
роблячи мілкі і вочевидь беззмістовні для нього ковтки.
вона ж
вільною рукою курила,
тримаючи цигарку виликим і вказівним пальцями,
затягуючись по-чоловічому.
погляди обох були зосереджені
на чомусь, що вочевидь знаходилося
не тут,
на чомусь втраченому де-інде,
за шкільною партою
або
у паспортному столі,
втім, щось вони все-таки мали:
руку в руці,
водку і тютюн,
а це вже немало.
окрім нас
у гадюшнику
був іще один відвідувач -
у дальньому кінці приміщення
сидів якийсь обриганець,
маю на увазі, що від погляду на таких людей
починається похмілля, навіть якщо ти не пив,
тривога і нудота,
від них тхне безнадією і старістю,
якого б віку вони не були.
він, спершись підборіддям на порожню пляшку
з-під голімого брендового пива,
дивився на двох, котрі мали водку, тютюн
і сподівання на любов.
руки його були під столом.
десь я його вже бачив раніше - подумав я -
здається, у картопляній хаті на театральній,
чи в пузатій хаті на бесарабці,
у якомусь такому підходящому для нього місці,
точно, він тоді був із дівкою, схожою на мою першу дружину,
голосно, жалісливо розповідаючи їй і оточуючим
про своє жалюгідне життя,
і руки його були під столом.
тепер він приперся, курва, дрочити
на мій вокзал,
ей! покажи руки!
покажи руки, куррва!
харчуєшся чужою любов’ю?
то покажи нам руки!
і тим, що на них,
закуси своє голіме пиво!
іноді, коли числа стають числівниками
і мертвотне світло монітора аж надто звужує
простір кабінету,
я вимикаюсь, в сенсі комп і мобільний,
виходжу в обійми дерев,
перезираюсь із вікнами,
знімаю в банкоматі готівку
і подаюсь
на вокзал. там
життя відбувається
якось ритмічніше,
можливо, в такт прибуттю і відправленню потягів,
залізниця взагалі для мене подібна
до кохання,
але мова не про це.
вчора, проводжаючи поглядом
через заліплене
рекламками голімого брендового пива
скло привокзальної пивнички
фірмовий московський
я зауважив двох персонажів за сусіднім столиком.
він
однією рукою тримаючи за руку
її,
другою повільно виціджував у себе
горілку із пластикового стаканчика,
роблячи мілкі і вочевидь беззмістовні для нього ковтки.
вона ж
вільною рукою курила,
тримаючи цигарку виликим і вказівним пальцями,
затягуючись по-чоловічому.
погляди обох були зосереджені
на чомусь, що вочевидь знаходилося
не тут,
на чомусь втраченому де-інде,
за шкільною партою
або
у паспортному столі,
втім, щось вони все-таки мали:
руку в руці,
водку і тютюн,
а це вже немало.
окрім нас
у гадюшнику
був іще один відвідувач -
у дальньому кінці приміщення
сидів якийсь обриганець,
маю на увазі, що від погляду на таких людей
починається похмілля, навіть якщо ти не пив,
тривога і нудота,
від них тхне безнадією і старістю,
якого б віку вони не були.
він, спершись підборіддям на порожню пляшку
з-під голімого брендового пива,
дивився на двох, котрі мали водку, тютюн
і сподівання на любов.
руки його були під столом.
десь я його вже бачив раніше - подумав я -
здається, у картопляній хаті на театральній,
чи в пузатій хаті на бесарабці,
у якомусь такому підходящому для нього місці,
точно, він тоді був із дівкою, схожою на мою першу дружину,
голосно, жалісливо розповідаючи їй і оточуючим
про своє жалюгідне життя,
і руки його були під столом.
тепер він приперся, курва, дрочити
на мій вокзал,
ей! покажи руки!
покажи руки, куррва!
харчуєшся чужою любов’ю?
то покажи нам руки!
і тим, що на них,
закуси своє голіме пиво!
---Chinasky 25
я думал, шо хотя бы за "ну" не минус от тебя будет, ну...
:)
я думал, шо хотя бы за "ну" не минус от тебя будет, ну...
:)
Я начал читать и недочетал. Гавно.
Пишите ещё. -0.51
Пишите ещё. -0.51
Вірш вподобав мені, а передостанній рядок все вбив нахуй.
по-ексгібіціоністськи знявши свитину
знявши свитину
знявши свитину
знявши свитину
по-ексгібіціоністськи знявши свитину
(це я си тренував єзика)
знявши свитину
знявши свитину
знявши свитину
по-ексгібіціоністськи знявши свитину
(це я си тренував єзика)
---Камасвами 22
а зря, кругом враги
а зря, кругом враги
ну, за камусвами, за хренсними
ан не тут-то было. не шоша
всем нольпять. я сегодня добрый,хоть и понедельник
просто квасить...
автор, было бы круто, если б не остановились на полуслове, как будто забыли, о чем хотели сказать
да, пришла пора квасить...
и актуально. пора квасить капусту.
все-таки плюснольпять, ибо креативно
---Ivan Kulinski 16
да понимаю. но тогда как-то получается непоследовательно. уж как-то резко он переключается на пьяных сквалыг, и так же резко их оставляет. короче, здесь как в китайском: чтобы читать достаточно знать 1000 иероглифов, а чтобы читать стихи — 10 000
да понимаю. но тогда как-то получается непоследовательно. уж как-то резко он переключается на пьяных сквалыг, и так же резко их оставляет. короче, здесь как в китайском: чтобы читать достаточно знать 1000 иероглифов, а чтобы читать стихи — 10 000
нэ мойе
круто
нормалды
щось є
