| У місячному сяйві , серед тисячі зірок
Знайдеться та єдина , і зроби лиш крок, Я стану на крок ближче , до своїх бажань Я зможу пережити , і забути без вагань, Ту єдину , неповторну , незбагненну, Ту прекрасну , дорогоцінну і шалену… Чи може я не хочу забувати??? Ну що ж , згадаю я , як в ясну ніч , Гуляли ми , забувши про все й про всіх, А потім , о боже, що ж було потім… Два тіла поєднались в блаженному вогні… Серця палали і горіли душі у вогні, Невже можливо , щоб гріх був такий солодкий..? Можливо… це прекрасно , прекрасно і водночас Так неправильно … та хто ж таке придумав , Що за щастя на Землі треба платити в пеклі??? Я не хочу вірити , й не буду… Що в таку прекрасну ніч, У місячному сяйві, Могли згрішити ми, Пристрасно кохаючи ,безтямно любивши… | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16991.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||