У місячному сяйві , серед тисячі зірок
Знайдеться та єдина , і зроби лиш крок,
Я стану на крок ближче , до своїх бажань
Я зможу пережити , і забути без вагань,
Ту єдину , неповторну , незбагненну,
Ту прекрасну , дорогоцінну і шалену…
Чи може я не хочу забувати???
Ну що ж , згадаю я , як в ясну ніч ,
Гуляли ми , забувши про все й про всіх,
А потім , о боже, що ж було потім…
Два тіла поєднались в блаженному вогні…
Серця палали і горіли душі у вогні,
Невже можливо , щоб гріх був такий солодкий..?
Можливо… це прекрасно , прекрасно і водночас
Так неправильно … та хто ж таке придумав ,
Що за щастя на Землі треба платити в пеклі???
Я не хочу вірити , й не буду…
Що в таку прекрасну ніч,
У місячному сяйві,
Могли згрішити ми,
Пристрасно кохаючи ,безтямно любивши… |
