| ти сидиш за кружкою чаю, живий і бадьорий.
обіймаєш горня, удихаєш пару, зітхаєш. ти мов риба ,яку за губу хтось здьорнув, ти живий, а навіщо живий не знаєш. крок за кроком ступаєш асфальтом, і кроки держуть на поверхні тебе, в спразі пьєш дощ і пил з водостоку. в тебе сум, в тебе криза, і кепсько замучила нежить, тільки руки все пахнуть як липа і спогади кроків. кроки йдуть, кроки сиплють і сплять, наче найголовніше. вже не плачеш і душу вогнену не пхаєш у землю. набирання листів електронних ніяк не втішить, звідки ж знати крізь них, що в тобі провиває греблю!? звідки ж знати крізь них, що вже час назбирати листя, перевірити нерви чи вийшли гідності строки?.. ковдра, чай, засинай, в тебе вистачить хисту існувать. засинай, в коридорі вже чутно кроки... | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11989.html | ||||||||||||||||||||||||