2008-05-25 : Div4a : Дещо про небо.

cтояти без дихання, руки розкинувши по сторонам усім чотирьом безкінечним і звабленим напрямкам світу. і знати, що сонця протсторий блакитний плацдарм не впаде, а тільки підніметься трошечки вище. і крикне. всім тілом своїм. від прозорості застугонить, просуне перста десь, де скручені метафізичні закони у вузол. й протяжний обірветься крик - для неба спокійного навіть кричати не звично, не те щоб ламати стандартні типові дахи, не те щоб зривати з маленьких дівчат капелюшки. у неба важкезні і довгі повітряні сни із пилу доріг, дзвону крапель й пелюсточок груші. за тим горизонтом паркується сонце у стик з молитвами, боляче небу і ширять зіниці, чорнила поглинули світ, та невпевниний крик застигне у поклику потягу на залізниці.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13511.html