|
Тебе не забуду Святвечір мене зустрів у дорозі. Зустрів на землі, а посеред неба висів молодик. У Великому Возі і Великій Ведмедиці була потреба. Крім неба й світла, була світлиця і запах шкіри, і контур плоті, що звав до себе. Нехай святиться усе, що доти було і потім. Бо ніч передерла нам горло спазмом. Чифірили в келіях старі монашки. Я не забуду твої оргазми, щиру наївність, дитячі замашки, як вікопомну звізду не забуду. Спогад про тебе згасити не в змозі. Ніч огортає мене, як Юду. Святвечір мене зустрічає в дорозі. Андрій Любка | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9013.html | ||||||||