| Згадати все. Що було і не було.
І як між нами прірва пролягла. І вітром розставання як подуло, І як жива надія померла. Настане час – і ти усе згадаєш, Бо хаща часу очі відкрива. Можливо, ти іще чогось спитаєш. Запізно буде. Буде мрійнема. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/3942.html | ||||||||