| Весь світ моєї внутрішньої прози
Вповитий в темряві,у відчаї й жалю. Жорстокий світ вигадує курйози- У нім не можна жити без вогню. Вогонь палахкотить в моєму серці І спопеляє душу на шматки. Відкрила б я у неї дверці, Та залишилися б лише латки. Як важко завжди відчувати смуток, Який не покида тебе й на мить. Верховна Рада-рада проституток! Ну так вже хочеться її прикрить. Набридли вже ці драми інституток, Якими наш парламент майорить. Для депутатів головний здобуток- Це продана прадідівська блакить! Немає ніц святого у бандитів! Вони грабують націю,народ. Жахлива сила їхніх апетитів Зробила з України бутерброд. Вважають паничі,що всіх злякають: Кинуть у тюрми,пригрозять,уб' ють. Але піднялась в патріотів лють- Бо за Вкраїну кров свою проллють. Не всім байдужа доля України, Не всі розтратили національний дух. Для Батьківщини ми плануєм зміни,- Чекайте,друзі,нових заворух. | ||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20947.html | ||||||||||||||||||||||||||||