2012-12-07 : Leitnia : 7 грудня

7 грудня - лікарняний настрій. З неба марля падає на стріхи, На нервову посмішку - цей розтин, Що сукровить. Бо медичний шовк Не залежить від уміння майстра. Він - дивак, якого перестрінув По дорозі в Денвер або Остін. Ти наосліп мацаєш плацкартний - він пішов. 7 грудня. Хто ти? Саламандра! Ти мандруєш сходами до спальні, Мріючи про подорож на Захід, Або, радше, на Далекий Схід. Пишеш напіввірші - напівмантри, Звіти - щотижневі й щоквартальні. І тебе обожнюють мурахи, І так само ти обожнюй їх... 7 грудня. Крізь долоні лине Щось вагоме. За таке б і Армстронг, і Ван Гог, і нерухомий Хокінг Голови підклали б під ножі. Але ні. Не вистачає вміння Втримати і висловити знаком. І невпинно тиснуть сум і спокій. Знову ти не відробив той кисень, що спожив.

КОММЕНТАРИИ Та, что на ушко шептала 252155   2012-12-07 15:02 Останній рядок - торкнув. Перші - здалися сумною маячнею. Хоча життя, мабуть, таким буває. MEDUZKA 252157   2012-12-07 17:20 вот такое и хочется читать зимой ))) мягкое, умиротворенное, кружащееся. как снег. олейна 252183   2012-12-08 20:15 цікаво, автор - начитана людина, яка споживає кисень) Olena Semenchuk 252338   2012-12-17 22:10 хорошее. автор созвучен сандалю по стилю) БТ 252491   2012-12-27 21:22 учите русский Chinasky 252642   2013-01-07 02:29 Вторая строфа просто замечательна! я её съел амамам

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20063.html