| Є третій шлях.
Коли стоїш над прірвою. Перед тобою – світ, великий, гарний і безмежний. Частина тіла - на землі, частина (кінчик носа, кінчик пальців), там у повітрі, над безоднею. Ти наче на небі і ні. Та наче птах, людина, колос, що балансує на вітрах, під вічним страхом впасти. Вперед, назад – не має сенсу. Саме падіння – є найбільший страх, яким розплачуєшся за бажання бути На краю – між землею і земним, та небом. Краю світу. Належати до нього, одночасно – ні. Як самогубець – між життям і смертю. З епікурейством до буття, з цікавістю – до смерті. | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/192.html | ||||||||||||||||