| Відмити би душу від вихлопів бруду,
Придумати б працю над завтрішнім сенсом, Помститись би комусь за вірність не твою, Навчитись би бути назавжди самою... Ти геній - ти сильний чувак Ти хлопець - ти звешся «піздец» Ти той кого хочеться вбити, А потім самій же померти... Я тисячу раз після твого візиту Сповзала по стінці – плювала у двері, Хотілося вити на місяць, на сонце, на лампу Ти хлопець «піздец» - ти проклятий геній, Коли ти приходиш – ти спалюєш сили і голос, Мене ти рвеш на частини – а потім збираєш І клеєш собою В екстазі, в блаженстві я засинаю Ти йдеш й мене вже немає... Я знову зализую рани, я знову себе проклинаю... Ти прийдеш не скоро я встигну ожити, До зустрічі – wellkome Я звикла до тебе... | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/17437.html | ||||||||||||||||||||||||