2009-11-18 : Loffofora : cамотньо-лікарняне

Я розчиняюсь в ній як молоко в ранковій каві. Закутуюсь в долоні, заплутуюсь в її волосся. Коли цілує плоть – здається відчувають кості. Коли тікає геть – не легко, мов в чужій оправі. Як бинт вбирає в себе кров мою багряну Коли серденька рани плачуть, кровоточать. Рентгенить тіло і сканує хворі очі Допоки сльози радості на щоки не нагрянуть. Стрижу думки, вони усе спішать зростати. Про все нам не розкажуть карти та зірки. Залишусь вдома, намагатимусь поспати. Добавлю цукру, пошукаю цигарки...

КОММЕНТАРИИ олейна 194665   2009-11-18 16:32 сорри, ниматря на праникнавєнную лиричность - ну как-то хроменько Та, что на ушко шептала 194666   2009-11-18 16:40 ---олейна 1 Ага, посленюю чать выкинуть. Поставила +1 за первые две. griol 194667   2009-11-18 16:41 сорри, ниматря на праникнавєнную лиричность - ну как-то хроменько (с) и кудрявенька. нисмог прачетать Yuta 194668   2009-11-18 16:48 +1.5 Ivan Kulinski 194680   2009-11-18 23:15 Бока торчать капец. +0,4 Шкарпетки-то хоча б пере тобі?) Mozgoeб Metaxyeвitch 194683   2009-11-18 23:32 последний абзац хорош с первым... середина як ти бынты - хуйова... sianka 194790   2009-11-20 13:37 дуже ніжно!!! Мне впадло было писать мое имя 194828   2009-11-20 16:17 черт возьми, цельное, светящееся, настоящее. Лирыка! Лофа пеши ище, ты же ж поет!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16832.html