2009-07-12 : Libra_o : спогади...

Замоталось в клубок мереживо, Заховались від долі слова. І минуле турбує збентежено - У теперішнє зазира. Недбайливо, квапливо нагадує, Недовірливо загляда І відшукує і відгадує, Називає нові імена. І непрошено, якось поспіхом, Вимагає від долі дива. І із наглістю випадковою Прямо в душу мені проника. І не склалося, не забулося, Не відлинуло, не пішло. Якось в серці воно згорнулося, Через долю усю пролягло. Не відплакати, не відмучити, Не забути усі гріхи… І тяжкою спокутою відчаю Не заплутати всі сліди. Розгорнулося, мов безкрайністю, І на дотик доля гірка. Самостійно, тужливо, безжалісно Із очей рясний дощ накрапа.

КОММЕНТАРИИ wdr 174360   2009-07-12 12:53 Дієслівні рими, особливо безособові задовбують. pliker 174361   2009-07-12 13:11 А шо, тута рифма есть? loffofora 174397   2009-07-13 09:26 нолег Chinasky 174398   2009-07-13 09:27 В районну газетку тіпа "Трибуна праці" або "Поліський меліоратор" можна повісити цей галімий віршик на четвертій сторінці. Можна також запропонувати заспівати це Аллі Кудлай і Іво Бобулу. -0.75 юный натуралист 174407   2009-07-13 09:39 супер ритм как будто мертвая чайка на волнах качается, слова недосказаны, но что-то от печали жжет олейна 174415   2009-07-13 10:04 ---pliker 2 аплодирую стоя!!! там нет рифм ващщщеееее Та, что на ушко шептала 174446   2009-07-13 13:36 Местами расплывчато, местами красиво. Далеко не худшее из того, что здесь прочитала.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/15967.html