| осінь дощить не в риму з тобою
моє паперове серце мокрою бруківкою два кроки тук-тук і я з тобою не в ритм зісковзнув каблук ти - грізне мовчання я - доторк до рукава так ніби в чомусь винна зі смаком згірклої кави на губах слова що не можуть вміститися між стін кімнати відпусти піду без прощань і прощень всього лише випадковий уривок з роману подарований осені на старому вокзалі | ||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14736.html | ||||||||||||