| У темній,
тісній хатині поселився маленький ангел. У нього ще будуть крила. Ти ж можеш подарувати трохи вітру і неба, сонця. У нього ще буде голос, тихий дзвіночок. Ти чуєш, як б’ється тривожно серце. У нього тепла колиска, світ невеличкий, ти ж не зруйнуєш цих стін надійних. ти ж не розірвеш прозору нитку, ти ж не відпустиш маленький човник в лютуючий простір забутих “може”. У нього швидко зміцніють руки, що витруть сльози на твоєму обличчі, коли заснуле, заблудле сонце забуде дім твій. І ти почуєш далеку пісню – це буде ангел з твоїми очима, із синню смутку й темного моря. З теплом забутим весняного сонця, що ти у серці зберіг для дарунку тому, хто збирає душі шматочки, аби віднести в незнану вічність. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12409.html | ||||||||