2007-09-18 : Окталлія : Віршоване мовчання

Я мовчу уже декілька віршів підряд, Іще падає дощ із вчорашніх небес... Ти ж бо вигнав мене, але я ще стою у дверях..., І душа ще влаштує свій мітинг тобі у протест. Я не пишу вже декілька віршів підряд, Бо затерпли слова і мовчать на папір. Але ти ще відзначиш червоним у календарях Мої вірші тобі із найкращих словесних сортів. Я мовчу уже декілька віршів підряд. Я озвучую дощ, але він занімів... Треба гучність краплин увімкнути щосили з нуля, Треба так написати, щоб ти промовчати не зміг.

КОММЕНТАРИИ МимоРта 114013   2007-09-19 13:59 жаль что рифма теряется в двух последних строфах...на белый стих непохоже и исполнение проигрывает изза этого...содержанию верю...осмысленно и с чувством Леокадия 114082   2007-09-19 19:15 Ощутимо проникновенно Div4a 114147   2007-09-20 01:44 ну і що що десь ритм губиться, стан просто супер, а остання строфа, як стріла у яблучко. гарно мовчиш, кльова ідея. мухоморрр 114154   2007-09-20 02:32 однако.Густо как добротный украинско-народно-кроваво-стадальческий кисель.Поэзия времён кобзаря.серьёзно ощутил себя себя в поле в жару рядом с плачущей песней женщиной в вишиванке. оч понравилось. смысловой линии не уловил,она потерялась сразу после первых двух строчек.Всё перешло в вижуал.прочёл стих дважды. мухоморрр 114155   2007-09-20 02:33 за мову дякую. кішка 114414   2007-09-21 12:10 +

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12052.html