2007-04-06 : Legishka : Запам’ятай мій нік

Запам’ятай мій нік хоча б, бо ж очі мої чужі тобі, і те тепло, яке згубилось в плутанині дротів. Я все прощаю, і насамкінець себе. Легким торканням впевненість дарую, аби на мейлах чийсь спіймати слід. Я ще не хакер, дяка Богу, я ще чую, як ніч говорить з містом людним, свіч вогонь у храмі. Я ще не до решти забула шлях у дім свій, аби світ навіки став пустелею, безлико хапаючи за руки, вогкість снів холодну стелячи, запитуючи знову пароль для входу у надійність кольорів. Я вже мовчу, вже змовкла, вже забула усе, чим довго так труїлась кров. Тебе нема, І не було. Минуло. А пам’ять – що? Як і якась любов…

КОММЕНТАРИИ ariec 105045   2007-04-07 11:41 шото я думки не вловив, як не старався( - бс 105069   2007-04-07 13:30 не люблю когда в стихах такие слова как "ник, мейл, хакер" олейна 258966   2013-11-13 09:55 на одному подиху писалося? варто було перечитати й трошки переписати +0,5 Legishka 259216   2013-12-13 00:11 олейна, та не вмію я писати. Або на емоціях є як є, або нема взагалі. Не творчість віршування а суцільна сублімація

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11078.html