| дерева жовтня - жовніри понурі,
в передчутті походу до зими, і ранок землю холодом ґвалтує... осіннє соло - вирок однини. ба, промінь сонця, раптом, поміж гілля, старенькі кінозали відтворив! серед думок липкого павутиння на головне - завжди бракує слів. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9791.html |