| жбурляй у мене прілим листям,
голуб минулорічним снігом. в твоїх листах – прадавні вісті, слів кровообіг – надто стислий. в пустелях спільного мовчання лиш колючки гірких іроній. наш водорозділ – океани, тебе – на відстані долоні – бракує снами. з нами разом неповноцінність поєднання, де наше кволе садо-мазо крокує ген до меж кохання... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9623.html |