| довга смуга через усе, відбиття цілого її існування
тривалістю у кілька годин доки вони взагалі є: справжні, вибентежені, виснажені але живі. руки, покладені на хліб. наливаються повно. важкою водою. розгалужуються над вибухають й з того з"являється гроза. шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшш найліпші відчуття заважкі для усвідомлення нереальне неможливе ірраціональне як чорне волосся твоєї найгарнішої сестри, що завжди падає вниз з розплющеними очима без крил - на відому лише для неї одної землю. а ти слухай. її. і те нічого, що буде по ній. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8612.html |