2005-10-10 : Б.ес.П.редел : \"Спасіння\"

Коли мі прідем по дорозі, Коли мі йти не будем в змозі, Коли енергія вся зсякне, Коли в наших очах помракне, Коли тримать не зможуть ноги, Ми сядем посеред дороги, На землю сядем, на холодну, Такі знесилені й голодні. А навкруги нема нікого, І крик наш, як слова німого. Кричу, бо хто почує може, Да ні, ніхто не допоможе... У кров протерта наша шкіра, Обличчя злякані і сірі... Все ближче голод підступає, І сильно смерті страх лякає. Та плівка мозок наш покрила Ще трохи йти, на нема сили... Та через рік буду гуляти, Прийдеться ніч оту згадати. І гірко в серці я заплачу, Коли крізь темряву побачу, Що це є саме та дорога, Така ж холодна і волога. Трохи пройду і пошукаю, А як знайду себе зламаю... Лежать під дубом, між коріння, Обгладані кістки мого спасіння.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/6193.html