| Була наснилася мені.
Та нині бачити я в силі Любов у річковій воді; Й її ж у моря синій хвилі. Як промінь сонця серед хмар, Вона живе в верхів'ях сосен. Відчути можна її жар У золотих полях колосся. В очах і в посмішці живе, В траві галявини зеленій. Любов ніколи не помре, Допоки жив Небесний Геній. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5504.html |