2005-04-30 : Намнаплеватьштейн : тобі, людині

найхисткіша межа перед сном і несилою спати виливається в вирій очей з-поміж серецебиття найстрашніша мета до якої ще бити й вбивати до якої ще довго, і сльози і ціле житя і кому пояснити доцільність хвилястого суму з-під якого акорди повзуть мов гадючі сліди бо тягнеш і тягнеш з-попід ковдри заляпану гуму щоб створити із неї барвисті розливи води бо у диханні спори зі снігу і тріскоту дошок засипають кімнату рухливим співочим дощем під повіками сіючи поле зів”ялих волошок і спиняється рух зірок і хочеться ще

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4922.html