2013-03-28 : Байкот : Дохлі собаки
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Дохлі собаки лежать в дубовім гаю. Я про це пєстню пєчальну унило пою. Скільки ж для щастя нам треба добра. Може спитать мєждупрпочімв яскравого Ра. Шо там казать, на душі брудна чорнота. На цей вопрос отвєта нема нікагда... нікагда! Бо дохлі собаки лежать у дубовім гаю. І я про це пєсню пєчальну унило пою. Ця безпросвєтка жахлива кого хоч докана. Но не буде цьому прекрасному світу хана. Всі люди зберуться до кучі непрємєнно! І за руки дружно возмуця одноврємєнно! Прийдуть до общего взаімного знамєнатєля! Внезапно все буде, тіпа от правильного создатєля. І ісчєзнуть дохлі собаки навсігда... навсігда! І не буде горємичним людям і природі хана! Взойде сонце з улибкою веселою, харошою. І тоді я спою совсєм другу пєснь щаслівую!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20286.html