2012-11-30 : Leitnia : Герніка

За вікнами блукає Герніка – і чавить яблука та сливи, І зазирає під повіки твоїх кімнат. А у кутку собі хропить старий armario аmarillo*. Дитя складає до шухляд хмаринки, ґудзики і мрії. Хмаринки, ґудзики і мрії дитя складає до шухляд. І розквітає барбарис, читає казку Барбаросса - Десь біля гойдалки чатує руденький кіт. Та знову Герніка - вона біжить розпатлана і боса, Та ще не час – (дитина спить!) - її чекати на порозі Біду чекати на порозі іще не час - дитина спить. У шкіряному портмоне – портретне портативне диво: Родинне фото, на якому дитина й тигр. Це гра у герць. А за вікном – гарцюють Герніка та злива, І є один пророк – це ти, і є один порок – безсилля, Лише один порок – безсилля, коли пророк – це тільки ти. Ти залишаєшся сама. Забулось те, що не збулося - Вже років п’ять як Барбаросса знов на війні. І все що є – маленький світ, ці очі, це руде волосся Ти – на натягнутій струні, бо ж Герніка – вже на порозі. Ти чуєш? Чуєш? На порозі! Ти – на натягнутій струні. Вона заходить і стоїть - теля, скривавлене і кволе - Ніс, роги, пасма, чорний німб із мертвих мух, Страшенній сморід. А дитя без остраху проходить поряд І олов’яного солдата вкладає до безсилих рук. І непохитного солдата до маминих вкладає рук. *armario аmarillo - жовта шафа

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20050.html