| Вранці я прокинувся на вершині гори Кіліманджаро.
Сонце під ногами віщує про гарну літню погоду. Тихо і барвисто. Лише крилатий слон п'є холодну воду. Із моїх долонь та бризкає нею у безкрає біле небо. Воно посміхається у відповідь. Ніби все нормально... Спробував заплющити очі і знову заснути - даремно. Повіки зникли. Кольори утворили яскраву веселку. Тепер я бачу далеко, аж ген за обрій і ще трохи Все повітря навколо пахне моїми думками. Чи це сон? Скоріше за все - ні. Це моя здійснилася заповітна мрія. Поглянути на все буденне з висоти гори Кіліманджаро. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19790.html |