| Така нескінченна втома і нерви оголеним дротом.
Любити - це аксіома, прощатися - майже вирок. Втомилася рахувати години між перельотами. Вікно відчиняє, шепочучи: «Я на наступній вийду...» І вийшла? (питаєте). Навіть не знаю. Вона не казала. Напевно - ні |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17215.html |