2009-10-25 : eLeM : Присвячуэться З.Х.

Другий день я серед порожніх стін, Дощ за вікном плаче краплями богів, Третю ніч не позбудусь жахливих снів, А сонце зламалось і світить чимось чужим… Дерево сипле на землю своє життя, А люди ідуть і не думають, що вона Така прекрасна і водночас сумна Втратила все , випивши яд до дна Вона одна у парку , сльоза на щоці, Уже немає яскравої посмішки на лиці, Нехай час залікує шрам у її душі, А поки що біль і сльози – друзі її. Дерево сипле на землю своє життя, А люди ідуть і не знають дорозі кінця, Побачивши сонце не стануть , щоб знову піти, А сліпо ітимуть , замкнувши серця на замки…

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16670.html