| Це так само, як вкотре слухаючи невгамовних Jethro Tull,
Відчувати бодай краплину (такого «заштампованого» поняття) «щастя». Що мені до того, що в ЄС заборонили продаж продукції з морських котиків? Що 160 мільйонів американців (до біса їх) вакцинують від свинячого грипу, А французькі робітники захопили завод? Чи мені неоднаково, що в Індонезії проходять президентські вибори, А хвиля терору на Кавказі досягла апогею? Щохвилини безліч апокаліптичних ударів руйнують Всесвіт, Знищуючи мою, і так вже нестабільну, свідомість та психіку. Думаю, Всесвіту зараз "начхати", на то, що зі мною зараз Андерсон з Корніком, Що вони вже давно "зруйнували" мій мозок... І, навіть пожежі в Гвінеї-Біссау та дефолт в південній Кореї Не переконають мене в тому, що цьому недосконалому та вразливому світові Незабаром прийде кінець... Що тепер, залишившись один на один з невгамовними британцями, принаймні, його не передбачається... Допоки в виснаженому, але живому серці, лунає музика... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16200.html |