| Я довго жила на полотнах Рубенса -
Ніч’я, та зважилась бути з вами. Прикрашена тілом, не хутром-бусами, Прийміте мене, не кривіть вустами. Я згодна, краса моя – справа смаку. Вона – не проситиме пальми першості, Її не оціниш ні в позі раком, ні, вибачайте, у позі вершниці. Я вас кохаю: не їм, а й не худну, Стаю широкою тіло-тінню. Та не виконуватиму прилюдно Першої волі з першого хтіння. Гойдну стегнами, піду в полотна, І ще кілька раз вам, напевно ж,.. наснюся. Я – пишнотіла, душею - голодна, У світ нещедрий не повернуся 2008. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14297.html |