2008-04-07 : Ivan Kulinski : у сраку соціальну лірику

після роботи я ходжу на набережну дивитись на дніпровські хвилі і чекати поважних весняних качок. сьогодні замість них прилетіла зграйка ґламурної весняної молоді. файна дівка кричить друзякам: - да! я сєйчас сдєлаю ето! перехиляється через огорожу, демонструючи рюшики на стрінгах: птьхууу! у мою річку! на моїх качок! сука! а ви кажете, соціальна лірика! я їжджу в електричках, намагаючись читати буковську поезію, щоб не слухати, як зайобані життям та комунізмом зморщені курячі жопи проклинають мене за те, що прочинив вікно: щоб у тебе вуха загнилися! щоб ти мене довго шукав потім, аби одужати! а ви кажете, соціальна лірика! якийсь підарас постійно сере під моїм парканом, прямісінько у мої квіти. на приміській платформі святошино, акурат під написом "слава упа" з домальованою посередині "д", щоранку насрано рядочком. вони що, один біля одного там висідаються?! а ви кажете, соціальна лірика! у сраку соціальну лірику! подаруйте мені на день народження кулемет. гвинтівку з доброю оптикою. п'ять киги вибухівки. і п'ятдесят киги мужності ними не скористатися. або, на крайняк, хатку равлика.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13219.html