2008-03-21 : Div4a : нерима

нема твого духу в моєму місті, - це просто сідають сполохані зграї. надіії затвердли ранком, ламаються вістря ночі. це просто колеса лишають борозни, а борозни з бруду бороняться мурами, улюблене слово "сполоханий" хриплим голосом шепочу. і зрадою навіть не пахне, а пахнуть магнолії, і навіть недопалок в душу вже нікуди кинути. ми ходем одягнені й повні самотнього крику, а наші серця ходять з нами порожні і голі.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13109.html